
Эй, чуваки и чувихи, соберитесь в кучу, я вам расскажу историю, как я своими красными глазками увидела мир наркотиков. Цепкий запах травки, головокружительное путешествие и шальные приключения – все это стало частью моей жизни. Делайте закладки, потому что эта история огонь!
Так вот, все началось со мной, молодым рэпером, который мечтал пробиться на вершину. У меня было много таланта и амбиций, но не хватало тех самых шишек, чтобы зажечь свою музыку. Но я был готов на все ради успеха.
Однажды, я услышал от своего таблетолога о синтетическом каннабиноиде, который трешит еще сильнее, чем самый жирный даб. У меня забегали мозги, я прокручивал в голове мысли, как бы заполучить этот запрещенный плод.
И тут я вспомнил про своего старого токсика – он был связан с кристаллами, но я знал, что у него есть связи и с травкой. Я настойчиво с ним связался и попросил помощи. И вот, через пару дней, он связал меня с настоящим поставщиком.
Когда я схватил свои долгожданные шишки в руки, я понял, что это был только начало. Я хотел поднять свою популярность на новые высоты и для этого нужен был клип на ютуб.
У меня появилась замечательная идея – снять клип, где я буду наслаждаться шишками и улетать с ними в своем травматическом сюжете. Я сразу выложил объявление на фриланс-бирже и нашел талантливого режиссера, который был готов воплотить мои мечты в жизнь.
Мы начали съемки, несмотря на то, что я уже эфедринился от предстоящего успеха. Я засыпал шишками все, что можно было – в ванную, на стол, на плойку. Мы создали неповторимую атмосферу, где все крутилось вокруг наркотиков.
Клип был готов, и я не мог дождаться момента, когда он выйдет в свет. Я выложил его на ютуб и приступил к пиару. Я разослал ссылку на свой клип всем своим знакомым, призвал их делать репосты и рассказывать о моем творении.
И тут началось самое интересное – клип взорвал интернет! Буквально через несколько дней, у меня было уже 10 миллионов просмотров. Я даже не мог поверить своим глазам!
Я стал настоящей звездой, меня приглашали на шоу, интервью, фотосессии. Я был на седьмом небе от счастья. Но было одно «но» – копы. Они не любили мою музыку и тем более, мою любовь к наркотикам.
Постоянно меня преследовали, они хотели заполучить меня в свою копейку. Я постоянно прятался, менял места, жил на шару.
Каждый день я продвигался дальше и дальше. Мои песни стали еще лучше, я начал сотрудничать с известными рэперами. Я покорил не только Россию, но и весь мир своими наркотическими рифмами.
Мне все больше начали предлагать дорогие контракты, выступления на фестивалях, участие в крутых проектах. Я понял, что я достиг вершины своей карьеры благодаря шишкам и моей настойчивости.
Но главное, что я не забываю о своих корнях. Я теперь помогаю другим молодым рэперам в их карьере, делюсь опытом и знаниями. Я верю, что вместе мы можем создать нечто по-настоящему великое.
Так что, ребятки, не бойтесь мечтать и идти к своей цели. Жизнь полна сюрпризов, и даже в трудных ситуациях можно найти свой путь к успеху. Возьмите пример с меня - того парня, который купил шишки марихуаны и снял клип на ютуб на 10 миллионов просмотров.
Таким образом, шишки марихуаны и креативный подход могут открыть перед вами новые горизонты. Не забывайте о своей сущности и помните, что вся сила в вас!
Всегда оставайтесь взвешенными и принимайте решения осознанно.
Ну, а вам, копы, спасибо за постоянные рейды, они заставляют меня чувствовать себя настоящим звездным наркоманом.
Пока, друзья, будьте наркоманами своей музыки и обязательно зажигайте собственные шишки на пути к успеху!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...